deliberation : 熟考すること、慎重に検討すること
mediation : 調停

Title: Keep praying for my Ukrainian husband from Japan

When Anna woke up, everything had changed. Her beloved husband, Ilya, was drafted into the Ukrainian army and set out to fight to defend his homeland from a Russian invasion. It was a Russian air raid, and the loud explosions were deafening. Anna was so worried that she tried to call her husband several times to see if he was okay, but she didn't get through.

She and Ilya had a five-year-old daughter, Ivanna, and Anna was worried about Ilya for her daughter's sake. So Ilya suggested to Anna to flee to her foreign country. After much deliberation, Anna decided to go to Japan, which she had always dreamed of.

Anna took her daughter and left for Japan. Her life in Japan was difficult at first, and while she was confused by the cultural and language differences, Anna learned Japanese and started working as a nurse.

But Anna remembered Ilya, and she sometimes felt anxious and lonely. Meanwhile, Anna gradually opened her heart as she deepened exchanges with the people of Japan.

As Anna got used to her life in Japan, working as her nurse became her purpose in life. Her daughter started going to school in Japan, making new friends and smiling.

But she did not forget. She remembered her promise to Ilya, and her feelings for her husband remained unchanged. Every night she prayed with her daughter.

One day, Anna received a letter from Ilya. His letter said that he was safe. Anna was overwhelmed with her joy, and her feelings for her husband grew stronger.

In his letter, Ilya gave her hope to Anna. He wrote, "When the war is over, I will definitely go to Japan. Let's raise her daughter together."

After reading Ilya's letter, Anna made up her mind. She resolved to keep waiting for her husband. And she decided to grow herself too and start her new life.

Anna enjoyed her life in Japan with her daughter and made her new friends. Then she started thinking about what she could do for Ukraine to reunite with her husband.

Anna began to explore what she could do for Ukraine. Focusing on the medical assistance the Ukrainian people needed, she decided to use her experience in Japan to work in a Ukrainian hospital once the war was over.

Years passed, and finally, through the mediation of the United States and China, Russia decided to cease fire. Anna left for Ukraine with her daughter in anticipation of being reunited with her husband.

The land of Ukraine was full of rubble. She was reunited with Illya in Kyiv, which had become a burnt field. They both cried and hugged each other. I was rewarded for believing and persevering.

Anna used her experience in Japan and she still works at a hospital in Kyiv. Ilya works as a civil engineer to rebuild the destroyed city of Kyiv.

タイトル：日本からウクライナの夫を祈り続けて

アンナは目を覚ましたとき、すべてが変わっていた。彼女の愛する夫、イリヤはウクライナ軍に召集され、ロシアの侵略から祖国を守るために戦うために出発したのだった。アンナは心配でたまらず、夫の安否を確認するために何度も電話を試みたが、通じる音はなかった。

イリヤとの間には5歳の娘、イヴァンナがおり、アンナは娘のためにも、イリヤが心配であった。そこで、イリヤはアンナに異国へ逃げることを提案した。アンナは悩んだ末に、かねてから憧れを抱いていた日本へ行くことを決意した。

アンナは娘を連れ、日本へと向かった。日本での生活は初めは大変で、文化や言葉の違いに戸惑いながらも、アンナは日本語を学び、看護師として働き始めた。

しかし、アンナはイリヤを思い出し、不安や孤独を感じることがあった。そんな中、アンナは日本の人々と交流を深める中で、少しずつ心を開いていった。

アンナは日本での生活に慣れ、看護師として働くことが生きがいとなった。娘も日本の学校に通い始め、新しい友達を作り、笑顔で過ごしていた。

しかし、アンナは忘れられなかった。イリヤとの約束を思い出し、夫を愛する気持ちは変わらなかった。彼女は毎晩、娘と一緒に祈りを捧げた。

ある日、アンナはイリヤからの手紙を受け取った。手紙には、彼が無事であるということが書かれていた。アンナは嬉しさで胸がいっぱいになり、夫を想う気持ちが強くなった。

イリヤは手紙の中で、アンナに希望を与えた。彼は「戦争が終わったら、必ず日本に行く。一緒に娘を育てよう」と書いていた。

イリヤの手紙を読んでから、アンナは心に決めた。彼女は夫を待ち続けることを決意した。そして、自分自身も成長し、新しい人生を始めることを決めた。

アンナは、娘と共に日本での生活を楽しみ、新しい友達を作った。そして、彼女は夫と再会するために、ウクライナのために何ができるか考え始めた。

アンナはウクライナのために何ができるかを模索し始めた。彼女は、ウクライナの人々が必要としている医療支援に注目し、日本での経験を活かして、戦争が終わったら、ウクライナの病院で働くことを決めた。

数年が経過し、ついに、アメリカと中国の仲介で、ロシアは停戦を決めた。アンナは、夫との再会を心待ちにして、娘とともにウクライナへ向かった。

ウクライナの地は、瓦礫でいっぱいであった。焼野原となったキーウで、イリヤと再会した。二人は泣きながら抱き合った。信じて耐え抜いたことが報われたのだ。

アンナは、日本での経験を活かして、今もキーウの病院で働いている。イリヤは、崩壊したキーウの街の再建を目指して、土木工事の仕事をしている。

Назва: Продовжуйте молитися за мого українського чоловіка з Японії

Коли Анна прокинулася, все змінилося. Її коханий чоловік Ілля був призваний до української армії і вирушив воювати, захищаючи батьківщину від російської навали. Це був наліт російської авіації, і гучні вибухи були оглушливими. Анна так переживала, що кілька разів намагалася додзвонитися до чоловіка, щоб дізнатися, чи все з ним, але не додзвонювалася.

У них з Іллею була п'ятирічна дочка Іванна, і Анна переживала за Іллю за доньку. Тому Ілля запропонував Анні втекти на чужину. Після довгих роздумів Анна вирішила поїхати до Японії, про яку завжди мріяла.

Анна забрала дочку і поїхала до Японії. Її життя в Японії спочатку було важким, і поки її бентежили культурні та мовні відмінності, Анна вивчила японську мову та почала працювати медсестрою.

Але Ганна пам'ятала про Іллю, і їй часом було тривожно і самотньо. Тим часом Анна поступово відкривала своє серце, поглиблюючи спілкування з народом Японії.

Коли Анна звикла до свого життя в Японії, робота її медсестрою стала метою її життя. Її донька почала ходити до школи в Японії, знаходити нових друзів і посміхатися.

Але вона не забула. Вона згадала свою обіцянку Іллі, і її почуття до чоловіка залишилися незмінними. Щовечора вона молилася з дочкою.

Одного разу Анна отримала листа від Іллі. У його листі говорилося, що він у безпеці. Анна була переповнена радістю, і її почуття до чоловіка зміцніли.

У своєму листі Ілля подав надію Анні. Він писав: "Коли закінчиться війна, я обов'язково поїду в Японію. Давайте разом виховувати її дочку".

Прочитавши лист Іллі, Анна зважилася. Вона вирішила чекати чоловіка. І вона теж вирішила вирости і почати своє нове життя.

Анна насолоджувалася життям у Японії з донькою та знайшла нових друзів. Тоді вона почала думати, що вона може зробити для України, щоб возз’єднатися з чоловіком.

Анна почала досліджувати, що вона може зробити для України. Зосереджуючись на медичній допомозі, якої потребував український народ, вона вирішила використати свій досвід у Японії, щоб працювати в українському шпиталі після закінчення війни.

Пройшли роки, і нарешті за посередництва США та Китаю Росія вирішила припинити вогонь. Анна виїхала з дочкою в Україну в очікуванні возз’єднання з чоловіком.

Земля України була повна руїн. Вона зустрілася з Іллею в Києві, який став спаленим полем. Вони обоє плакали і обіймали одне одного. Я був винагороджений за віру та наполегливість.

Анна використала свій досвід Японії і досі працює в лікарні в Києві. Ілля працює інженером-будівельником, щоб відбудувати зруйнований Київ.